Неоколоніалізм
Відділяй і приєднуй

Хто очолює сили,
які прагнуть ліквідації української держави

Сценарій приєднання України до Росії на прикладі Абхазії

Роман Матузко
політичний оглядач

Політичні події, які відбуваються в Україні, неспростовно засвідчують: за всіма антинаціональними акціями, спрямованими на розвал державної незалежності, стоїть путінська Росія. А проводирями цієї політики є проросійські партії та об'єднання і їхні ватажки, які нині називають себе опозицією. Хоч вони ніяка не опозиція, а просто «п'ята колона» в нашій державі.

Розроблений Москвою сценарій ліквідації України мав бути поступовим і розтягнутим у часі. Першим його етапом стала безпрецедентна фальсифікація виборів Президента України. Прихід до влади В. Януковича мав стати початком боротьби Кремля за повернення України в лоно Московської імперії. Прагнення Москви навіть віталося зарубіжними її прихильниками. Найбільш відверте таке привітання прийшло з Пекіна, у якому керівництво КНР після другого, сфальсифікованого туру президентських виборів в Україні, вітало президента Росії В. Путіна з перемогою Януковича.

Розвиток подій після Помаранчевої революції свідчить, на жаль, що і в Україні не вгамувалися антидержавні сили, що й сьогодні боротьба розгортається не на основі змагання політичних чи економічних програм різних політичних течій, боротьба продовжується в площині визначальних категорій — чи залишиться Україна незалежною державою, чи знову стане частиною володінь Кремля, їм байдуже: будуть введені санкції проти України чи ні, знизиться авторитет України як держави на міжнародній аоені чи ні. Їм вигідний найнижчий авторитет України як держави — їм необхідна ізоляція України, оскільки Україна має зійти з міжнародної арени, а зі зникненням України має зрости могутність Росії.

На що розраховували фальсифікатори президентських виборів

Зберігаючи за собою владу за допомогою російської інтервенції (про ознаки якої під час виборів нині прагнуть не згадувати), «янучари» мали на меті здійснити фальсифікацію парламентських виборів 2006 року, а потім поступово знищити адміністративними методами прояв будь-якої опозиції, окрім «неправительственной» (компартії, соцпартії і т. п.).

Тими ж методами мала бути досягнута необхідна урядова більшість (у 2/3 чи більше) в парламенті, яка мала б здійснити такі зміни в Конституції України, які б (і від Конституції, і від України) нічого не залишили.

Цей, вже начебто «легітимний», парламент згодом ухвалив би рішення про входження України до складу Росії (у будь-якій формі),

На висновок про існування саме такого сценарію ліквідації державності України наштовхують факти, пов'язані з перебігом подій на інших територіях, які Москва прагне долучити до своїх володінь. Наприклад, «совет общественных организаций граждан России в Абхазии» звернувся до керівництва Росії з проханням приєднати Абхазію як асоційованого члена. Як повідомлялося у засобах масової інформації, представники цих громадських організацій у листі до президента Росії, мера Москви Ю. Лужкова і депутатів Держдуми окреслили сценарій приєднання Абхазії до Росії (основні тези підкреслені мною. — Р. М.):

«Абхазия не может быть составной частью Грузии, как того требует международное право, а должна если не сразу, то поэтапно войти в состав России. Для начала как ассоциированный член. Но до этого путь не близок, потому в ближайшей перспективе абхазские россияне предлагают признать их маленькую республику независимой, а также упростить порядок пересечения российско-абхазской границы. В Абхазии считают неправильным, чтобы граждан одной страны (России) разделяла граница. Вот такие программы минимум и максимум были предложены Советом общественных организаций закавказских граждан России «Союз» на рассмотрение руководителей России. Можно предположить, что на них откликнется только Государственная Дума, которая уже принимала декларации о принятии в состав России вначале — Приднестровья, затем — Южной Осетии, теперь пришла очерепь Абхазии».

Чи є різниця між програмами українських партій на кшталт партії «Союз» в Україні з подібними клонами «союзів» в інших державах пострадянського простору?

Для чого була потрібна «незалежність» і «суверенність» частин України.

Ліквідацію державності України у дні президентських виборів розпочали промосковські сили творенням ПіСУАРу у східних областях України. Українській громадськості мало відомі деталі виступу на з'їзді у Сіверськодонецьку Б. Колесникова, у якому він окреслив завдання, що їх треба здійснити для утворення «нової» держави. Нижче подаємо відповідний фрагмент з цього виступу:

«Сейчас мы считаем жизненно необходимым всем областным советам провести референдумы на своих территориях (аплодисменты).

Первый вопрос, который нужно вынести на референдум, — выражение недоверия всем инстанциям высшей государственной власти, которые нарушили Закон (аплодисменты).

Второй — это создание нового украинского юго-восточного государства в форме федеративной республики (аплодисменты бурные, продолжительные). в котором реально, а не декларативно, будут защищены интересы и права граждан и регионов.

Мы заверяем мировое сообщество в том, что новое государственное образование будет обладать самой демократичной Конституцией в мире.

Во избежание обвинений в том, что данная инициатива даст какой-либо статус исключительности донецкому региону, мы предлагаем, в случае создания нового государства, столицей государства объявить г. Харьков (бурные, продолжительные аплодисменты, овации, скандируют: ХАРЬКОВ!), то есть восстановить историческую справедливость — это была первая столица независимой Украины (аплодисменты).

Политика нового государства будет направлена на стабильность развития и экономическое процветание. Залогом успешной экономики будет служить наше членство в Едином экономическом пространстве (аплодисменты)».

Як бачимо, мова не йшла про «федералізацію» України. Мова йшла про «нову» державність, яку, у свою чергу, мали творити «в форме» федеративної республіки. Йшлося про підрив територіальної цілісності Української держави — теза про «нову» державу повторюється у виступі п'ять(!) разів: «нового украинского юго-восточного государства», «новое государственное образование», «создания нового государства», «столицей государства объявить», «политика нового государства».

Вороги державності України відгукнулися на заклик сіверськодонецького збіговиська і долучилися до дій у цьому напрямку. Інтернет-газета «Братья славяне» прийняла естафету ліквідації України і у лютому 2005 року виступила за утворення нового «суверенного» государства.

Отже, і в Абхазії, і в Україні йшлося про те, щоб «в ближайшей перспективе... признать... республику независимой», як перехідний етап наступного приєднання до Росії.

Ось чому потрібна «независимость» і «суверенность» частин України.

Заяви та виступи деяких керівників регіональних територій України в Сіверськодонецьку про утворення «нової» держави, тобто вихід зі складу України південних і східних областей, виявили існування багатоступеневого плану знищення державності України після приведення до влади Януковича.

Але народ повстав проти масової фальсифікації виборів і антинародного корумпованого режиму. Провалилося встановлення диктатури Януковича, а з тим — і багатоступеневий план ліквідації державності України. В агентів Кремля здали нерви і вони утворили ПіСУАР.

Опозиції в Україні немає — є «п'ята колона»

Сценарій приєднання України до володінь Росії, здійснюваний в Абхазії, почав був реалізовуватися в Україні. Звідси стає очевидним, що ніякої опозиції в Україні нема. Під виглядом «опозиції» в Україні діє «п'ята колона» Москви.

У представників нинішньої «оппозиции», як-от вітренки, корчинські, симоненки, костусєви, шуфричі та інші, ніякої власної визначеної ідеології нема і бути не може. Єдина для них ідеологія — вказівки Кремля: під будь-яким виглядом приєднати Україну до Росії і на основі необмеженої експлуатації поневоленого народу набивати власні кишені.

Швидкість, із якою деякі керівники Харкова, Донецька і Криму, відчувши загрозу для себе від перемоги повсталого народу, почали творити отой ПіСУАР і закликати до проведення «референдуму» про відокремлення від України, поряд із здійсненою широкомасштабною фальсифікацією виборів Президента України, з усією очевидністю виявили широкорозгалужену змову ліквідації державності України, на чолі якої стоїть їхній духовний і організаційний натхненник — путінський Кремль.

джерело: Українське слово, ч. 36, 7—13 вересня 2005 року

Див. також
"П'ята колона" крокує Україною
Іван Діяк. П'ята колона в Україні: загроза державності