|
*
Рухаюсь мало
наче риба в акваріумі
але я не риба
а мені кажуть
ти риба
і якщо ти не в акваріумі
то значить ти в морі
І я вже схильний думати
що це саме так
я риба
я в морі
якщо не зважати
на маленьку дрібничку –
гачок у губі
але мене переконують
неправда
ти риба
ти в морі
ти вільна риба
у вільному морі
не віриш
помацай себе за губу
помацав а й справді
гачка нема
і радісно стало мені
аж покотилися сльози
я риба
я в морі
вільна риба
у вільному морі
на цементній підлозі
*
журяться журавлі
що рано устали
все одно ще не жениться
князь Данило
(ще сини його
не повернулися
з Афганістану)
ще рано рано
(ще не всі в ранах)
ще хоче спати
і звір у лісі
і люд у хатині
(на Україні)
і крига на озері
і скіф на бульдозері
і смерть у нетрях
і бог на небі
і на бантині
копчені вепри
журяться журавлі
а воно журитися
не треба
візерунком дороги
хто спить –
той спить
а хто –
має ноги
*
Косив. Отак ось! Від плеча.
А ліва все вперед ішла...
Вмирають трави – а мовчать,
І лиже мед з коси бджола.
І піднімаються стеблини –
І хочуть знову прорости.
Але коріння...
На корінні
Давно вже мертвий сік застиг.
І умирають сині трави,
І їх ніхто не воскресить...
І лиш бджола повзе, чорнява –
І лиже, лиже мед з коси.
*
сорока кличе гостей
скре-скре
скре-скре
а я ж не маю чим їх пригостити
а я ж не маю чим їх причастити
щоб вони зрозуміли
що вони – гості
|
*
вітер верховодить
над житами
добре ж йому
з нами
бо ж ми тихі
гей-но гей
не приходи україно
ні удень ні вночі
закрий очі
руками
бо нас кидає
у жар
бо нам себе
жаль
*
Коли атом
говорить про м'яту
треба витатуювати
викарбувати
зарубати
на кістках імена
щоб можна було
пізнати
чия вина
*
Їду я конем
до тебе на весіллячко
зоря сиротою ходе
попід тополю білу
журба
на мене позирає
а я їду
з кам'яної гори
скраю
серце краю
бо десь мій рід
на Україні
лебедоньки стріляє
*
чиї це човни
пливуть по степу
чиї це предки
клекочуть кістками
за нами
як білі лелеки в гнізді
чиї це вікна дивляться
в воду
чиї це ілюзії
стенають плечима
якого народу!
*
на камені часто
сидить пташка
або людина
пташка думає
що вона не людина
а людина
дивиться
в очі пташки
*
був я конем білим
білим конем був я
серед саду був я
білим конем снігом
а посеред снігу
білим конем цвітом
та прийшла зозуля
сизо закувала
й серце моє біле
у землі розтало
крап-крап-крап
а був я конем білим
Джерело: «Україна», № 6, с. 13, 1989 р.
|