З архіву Тараса Мельничука
Пам'яті Поета
Невимовна туга огорнула серця прикарпатців — помер Тарас Мепьничук. Поет могутнього таланту і гіркої долі. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка. Покинула цей світ ще одна жертва тоталітарного режиму. Нелюдська комуністична система вбила його фізично, надломила морально, але не затоптала в ньому Божої іскри, що незгасним вогнем Правди і Любові до рідного краю палахкотить у кожному рядку його поезії.
Тараса Мельничука вже нема поміж нас. Але нам залишив він найдорожчий невмирущий скарб — нетлінне Слово, у яке вклав частку своєї зболілої душі.
Вічна пам'ять тобі, Поете, і вічна шана від нащадків.
Голова обласної Ради народних депутатів,
народний депутат України
Степан Волковецький
Передчасно перестало битися серце українського поета яскравого самобутнього таланту Тараса Мельничука.
Це сталося вночі 29 березня 1995 року.
Тарас Мельничук народився 20 серпня 1938 року в селі Уторопах на Косівщині. Після закінчення десятирічки працю. вав на різних роботах. Та іскра таланту спонукала до освіти. 1958 року вступає до Чернівецького держуніверситету. Нові проблеми — й на третьому курсі покидае навчання. І знову в пошуках роботи. Згодом працює в редакціях районних і обласних газет.
На початку 1972 року поет був арештований і засуджений на три роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму. Звинувачували його у тому, що, як звучить у витязі з протоколу судової колегії, «напротязі 1965-1971 років виготовляв, зберігав та розповсюджував в усній та в письмовій формі віршовані твори, в яних зводив злісний наклеп на радянський державний лад, закликав до боротьби проти радянської влади». Після відбуття покарання підступним способом в 1979 році був ще раз запроторений у тюрму. Ґрати в'язниць, колючі дроти таборів виснажували думку, душу, руйнували фізичні сили.
Попри всі незлагоди, негоди пульсував яскравий поетичний талант Тараса Мельничука, з-під пера народжувалися нові поезії, сповнені великої емоційної сили і щирої любові до України.
Весною 1990 року президія ради СПУ присудила Тарасові Мельничуку премію «Літературної України» імені В. Сосюри. Цього ж року в київському видавництві «Молодь» вийшла друга поетична книжка поета «Князь роси», і Тарас Мельничук був прийнятий до СПУ.
В 1992 році за збірку поезій «Князь роси» Тарас Мельничук удостоєний Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.
У ці дні, на жаль, скорботні, в коломийському видавничо-поліграфічному товаристві «Вік» «Просвіта» друкується велика поетична книжка Тараса Мельничука «Чага», рукопис якої (як і її автор) був ув'язнений і перебував під недоступним спецзамком понад двадцять (!) років. Сигнальні примірники цієї збірки поезій уже невиліковно хворий Тарас Мельничук ще побачив на власні очі, потримав, як рідну дитину, в своїх сбезсилених руках, порадів у зболеній душі й засвітився хвилею на обличчі останньою творчою радістю... Через кілька днів серце поета зупинилось.
Тарас Мельничук завжди залишиться з нами як людина гордої гуцульської вдачі, щедрої душі, могутнього таланту і тернової української долі.
Рада Івано-Франківської організації
Спілки письменників України.
Редакція газети «Галичина».
Обласне телебачення «Галичина».
"Галичина" № 49 (1008), 30 березня 1995 року