Леонід Терехович
Випадок на початку служби
В учбовій частині, що біля Тамбова,
нам служба спочатку здавалась страшна;
далеко до рідних, далеко до бога,
та близько прискіпливий наш старшина.
Були ми, звичайно, тій службі не раді,
перебивалися, хто як умів...
В позачерговім - по звичці - наряді
на кухні тим вечором посуд я мив.
Був злющим до краю... Роботи - до дідька...
Вся "наша" неділя пішла нанівець...
Аж тут підкликає до себе Бездідько -
та ледве не плаче,
. . . . . . . . . . . . . . .
схвильований весь...
Я вийшов до "залу".
. . . . . . . . . . . . . . .
А там - футболісти:
приїхали з матчу й прийшли попоїсти;
та тільки (не знаю: чия вже вина)
усі аж просякнуті духом вина.
І що ж там творилось!..
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
"Соколики" наші,
як видно, бачками перлової каші
зіграли в футбол... То ж і матчі були:
засипала каша долівку й столи...
Підходжу до столу, хоч бачу: неладно,
бо проти мене - вся футбольна команда...
"Вже, хлопці, награлися?
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Вистачить грати:
треба ж іще за собою прибрати..."
Піднявся один для загального блага,
ошкірився:
. . . . . . . .
"Што тєбє нада, салага?.."
Та з виглядом, мов забиває гол,
зневажливо кинув: "хохол - дряхол"...
Не пригадаю, про що він там ще ліпив,
бо накотилось -
. . . . . . . . . . . .
хоч падай, хоч стій...
Я звичним "крюком" його вдарив по щелепі,
і він непритомно звалився під стіл.
Схопилася тут вся футбольна команда,
з десяток болільників -
. . . . . . . . . . . . . . . . .
тільки б їм знак!..
Та я закричав наполегливо й владно:
"Чого єрепенитесь, мать вашу так!
Хто буде вбирати за вами, свинота?..
Тут не прислуга - покірна й німа...
Нагидили здуру - то ваша робота!
Та швидше ви, доки нікого нема!"
І бачу: . . . . . .
взялася за діло громада,
давай прибирать за собою той жах...
Мене ж заспокоював "старший" команди,
трохи знайомий старший сержант.
В приглушених звуках я слухав овацію...
А хлопці учились стоять за своє,
учились також поважати націю,
тим більше, що "нація" здорово б'є...
16.11.90
|